EN RU UA

Сортування та переробка сміття в Україні

Сортування та переробка сміття в Україні

Сортування та переробка сміття в Україні

У 2019 році за базою даних «What a waste» Україна зайняла 9 місце у рейтингу ТОП-10 країн, які виробляють найбільшу кількість сміття. З них 94,5% – небезпечні відходи. Згідно даних наданих Міністерством розвитку громад та територій України у 2020 році було утворено більше 54 млн. м3 побутових відходів. З усіх відходів 1,7% було спалено, 4,6% було направлено на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії.

З 2018 року Законом України «Про відходи» забороняється захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. Проте державні програми щодо обов’язкового сортування сміття в Україні наразі відсутні.

В Україні поводження з побутовими відходами регламентують наступні документи:

Стратегія України з управління відходами (наразі триває ІІ етап 2019-2023 рр.) визначає основні напрями державного регулювання в галузі поводження з відходами на найближчі десятиліття з урахуванням європейських підходів, які викладені в наступних Директивах:

  • Директива 2008/98/EC Європейського парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року про відходи, що скасовує деякі Директиви;
  • Директива 1999/31/EC від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів;
  • Директива 2006/21/EC Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 р про керування відходами добувної промисловості;
  • Директива 94/62/ЕС Європейського парламенту і Ради від 20 грудня 1994 року про упаковку та відходи упаковки;
  • Директива 2012/19/EU Європейського парламенту і Ради 4 липня 2012 року про відходи електричного та електронного обладнання (WEEE);
  • Директива 2006/66/EC Європейського парламенту і Ради від 6 вересня 2006 р по батарейкам і акумуляторам, а також відпрацьованим батарейкам і акумуляторам.

Нажаль, обізнаність населення щодо культури правильного поводження з відходами в Україні залишається низькою. Контейнери для сортування найбільш популярного сміття – паперу, скла, пластику (ПЕТ), органіки та небезпечних відходів (батарейки, акумулятори, ртутні термометри, лампи, медичні відходи, консерванти тощо) – у більшості використовується як загальний бак для усіх видів відходів. Правильно відсортоване сміття полегшує його передачу до організацій, які використовують його як вторинну сировину. Це дозволяє зекономити на процесі первинного виробництва матеріалів, знизити вартість кінцевого товару та зменшити кількість утворюваних відходів.

Загалом, це гарна технологія впровадження замкнутого циклу виробництва: коли відходи окремого виду йдуть на виготовлення тієї самої продукції. Наприклад, з правильно відсортованого сміття можна отримати:

– з пластику – флекс (сировина для створення хімічного волокна);

– з макулатури  – лотки для яєць, туалетний папір, листи для обгорток;

– зі скла – скловату, скловолокно тощо.

Що стосується небезпечних відходів, то вони мають бути відсортовані та передані спеціалізованим підприємствам, що мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами.

Станом на 2021 рік існує національна мапа пунктів прийому вторсировини, що налічує 361 пункт. Проєкт було створено Всеукраїнським молодіжним рухом «Let’s do it Ukraine» за підтримки компанії PepsiCo Україна. Також мапи Recycle Map та «Куди здати відходи» показують де і які відходи можна здати у різних населених пунктах. Перелік матеріалів, які можна здати, та етапи його підготовки можна знайти на офіційних сайтах.

Наразі в Україні є тільки один сміттєспалювальний завод, що знаходиться у м. Києві – завод «Енергія». Станом на 07.09.2019 року Міністерства розвитку громад та територій України функціонують 38 пунктів сміттєсортувальних, сміттєпереробних та сміттєспалювальних станції (заводи, комплекси). Загалом вони зосереджені у 15 областях, окрім Житомирської, Закарпатської, Миколаївської, Одеської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областях. До ІІ кварталу 2021 року планують побудувати сміттєпереробний завод у Житомирі.

Для підприємств Постановою Кабінету Міністрів України №118 зазначається, що суб’єкти господарювання, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць – щороку подають декларацію про відходи. У випадку, якщо загальний показник утворення відходів перевищує 1000 умовних одиниць – складаються реєстрові карти об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Контроль у сфері поводження з відходами здійснює Державна екологічна інспекція України, на місцевому рівні – місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.