Дорожня карта політики обмеження попиту використання енергії для України
У попередній нашій статті «Переваги та ключові проблеми обмеження використання споживання енергії в Україні» ми розглянули основні моменти, представлені у документі «Harnessing Energy Demand Restraint in Ukraine 2021», розробленої Міжнародним енергетичним агентством (International Energy Agency (IEA).
Далі піде мова про можливе застосування стратегічних цілей і взаємно підкріплюючих політичних заходів для просування обмеження попиту в енергетичному секторі протягом початкового п’ятирічного періоду. Нагадуємо, що основними стратегічними цілями для України є:
Житловий сектор. Оскільки опалення приміщень є ключовим джерелом споживання енергії домогосподарствами в Україні, воно є найбільш перспективним у впроваджені обмеженні споживання енергії. Головна проблема: більшість опалення житлових приміщень в Україні забезпечується через застарілу систему централізованого теплопостачання, а середні технічні втрати у 2018 році оцінюються приблизно на 18,5%. Наразі Україна продовжує впроваджувати програму «Енергодім», розпочату у 2019 році, виконуючи низку заходів щодо підвищення рівня енергоефективності будівель (утеплення зовнішніх стін, низькоемісійні покриття для «холодних дахів» тощо). Також держава продовжує імплементацію міжнародних будівельних норм, законів та програм (наприклад, з 2014 року запроваджена Урядова програма «теплих кредитів», у 2020 році був оновлений ДБН щодо проектування висотних будівель, у 2021 році прийнятий Закон “Про енергетичну ефективність”). Було запропоновано:
Транспортний сектор. Більш ефективне використання енергії на автомобільному транспорті також може значно скоротити імпорт палива. Головна проблема: домінування ринку вживаних транспортних засобів (середній вік транспортних засобів за даними Нафтогазу становить понад 20 років) та відносно повільні темпи заміни транспортних засобів. Стандарти економії палива, які все частіше використовуються для підвищення енергоефективності транспорту, є ефективним способом поступового зниження споживання палива в транспортному секторі, що може забезпечити значну економію і з часом посилити обмеження попиту. При стабільному фінансуванні, можливо включати субсидії для зниження початкової закупівельної ціни, такі як диференційовані податки з продажу та імпортні мита на користь новіших транспортних засобів, а також субсидії на експлуатаційні витрати, такі як знижки на реєстрацію транспортних засобів, які відповідають певним вимогам щодо віку або ефективності використання палива. Також держава може заохочувати до використання громадського транспорту, введення платних доріг та підвищення плати за паркування, заміна доріг на пішохідні та велосипедні доріжки в містобудуванні та проектах, більш детальна інформація при покупці транспортних засобів (паливна ефективність автомобіля, надання переваги електромобілям, гібридам) тощо. Щодо зменшення імпортного пального було запропоновано реформувати акцизний податок на пальне, особливо дизельного палива та зрідженого газу, на альтернативні види палива з низьким рівнем викидів та нульовими викидами.
Сектор промисловості. За останні роки більшість енергоємних галузей промисловості впровадили систему енергоменеджменту відповідно до стандарту ISO 50001. Проте даний захід не показав високої ефективності. Міжнародний досвід: застосування комплексної системи енергетичного менеджменту в поєднанні з режимом аудиту енергоефективності, що підлягає незалежному перевірці, може визначити напрямки енергозбереження та допомогти створити ефективний цикл постійного вдосконалення енергоефективності промисловості. Законом України «Про енергозбереження» встановлено, що енергетичний аудит – це визначення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів (далі – ПЕР) та розроблення рекомендацій щодо її поліпшення. Метою є встановлення ефективності використання енергетичних ресурсів і розроблення економічно обґрунтованих заходів щодо зниження обсягів їх споживання, тобто визначення способів підвищення енергоефективності будівель різного призначення (від будинків до підприємств різних галузей). У травні 2021 року Держенергоефективності із Мінекономіки та GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва) презентували практичний посібник та навчальний курс з енергоаудиту для промислових підприємств відповідно до стандарту ISO 50002. Як бачимо, темпи зниження енергоефективності у даному секторі залишаються низькими.
Комунальний сектор. Підприємства електроенергетики та централізованого теплопостачання є основними споживачами імпортного палива та ключовими постачальниками енергії для житлових, комерційних, громадських та промислових споживачів та займають стратегічну позицію в енергетичному секторі України. Застаріла інфраструктура призводить до низького рівня технічної ефективності та високих втрат, в тому числі у системах розподілу електроенергії та централізованого теплопостачання. Як наслідок, значна частина енергетичного потенціалу системи втрачається, що призводить до значного перевитрати палива та більшого виробництва енергії. Нормативно-правові вимоги, такі як стандарти ефективності генераторів та обмеження втрат в мережі, поступово застосовуються в інших країнах для підвищення технічної та експлуатаційної ефективності комунальних підприємств електроенергетики та централізованого теплопостачання, підвищення ефективності споживання енергії та зменшення витрат енергії. Вони включали фінансові винагороди за досягнення та перевиконання цілей або контрольних показників енергоефективності, призначення грантів або накладання штрафних санкцій за низьку продуктивність. Також було запропоновані додаткові заходи, а саме розширення функцій комунальних підприємств електроенергетики та централізованого теплопостачання з можливістю пропонувати своїм клієнтам широкий спектр послуг з енергоефективності. Таким чином, вони матимуть значний потенціал для прискорення обмеження попиту та енергозбереження, а також зможуть забезпечити ефективне виконання програм щодо деяких заходів щодо обмеження попиту в Україні. Підвищення взаємодії з ESCO дозволить підвищити модернізацію будівель у житловому, громадському та комерційному секторах.
Також у документі було надано приклади провідних практичних заходів щодо енергоефективності, які можна було б застосувати в житловому, транспортному, промисловому та енергетичному секторах для обмеження попиту на енергію в Україні.