Основні поняття про ліси та чому важливе їх збереження

Основні поняття про ліси та чому важливе їх збереження

Ліс – це екосистема, що поєднує у собі різні структурні елементи, такі як деревна та чагарникова рослинність з відповідним їй тваринним світом, мікроорганізмами, ґрунтами тощо, та взаємодія між цими елементами. За даними публічного звіту Державного агентства лісових ресурсів України станом на 2020 рік 43% від загальної площі територій займають хвойні насадження, з них 35% – сосна; твердолистяні насадження – 43%, з них дубові та букові дерева – 37%. Значна частина лісів є мішаними.

Оскільки 2/3 біологічних видів проживають у лісах, невід’ємною частиною будь-якого лісу є його біорізноманіття – різноманітність усього живого на певній території. В Україні дане питання регулюється Конвенцією про біологічне різноманіття (1992 р.) та Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування у Європі (Бернська конвенція, 1979 р.) та ще рядом законодавчих актів. Важливо розуміти, що висадка дерев після рубки не означає те, що існуюча раніше екосистема та, відповідно, її біорізноманіття, буде відновлена. Охорона лісів на сьогодні є однією з важливих тем, бо кожен ліс надає людству певні екологічні послуги, а саме:

Постачання (гриби, ягоди, дерева тощо).
Регулювання (захист від ерозій, регулювання водного режиму, захист від вітру, очищення повітря та води, поглинання парникових газів тощо).
Культурні та соціальні послуги (відпочинок, туризм, наукові знання, лікування тощо).

Ці екопослуги є вигідними для людства у розрізі часу, наприклад, якщо ті ж території були б віданні під забудову. В Україні відсутні методики обрахунку цінності екологічних послуг, що надає ліс.

Важливо пам’ятати про концепцію екологічного страхування – чим більше біорізноманіття екосистеми лісу, тим більш воно стійке до негативних впливів та змін. Для того, щоб ліси зазнавали якнайменше порушень, їх вносять до природно-заповідного фонду (ПЗФ), об’єктів Смарагдової мережі або залучають до системи FSC сертифікації для відповідних підприємств (передбачає сертифікацію усього ланцюгу постачання деревини – від заготівлі до реалізації продуктів із неї).

Основними загрозами для лісу є:

Знеліснення, у тому числі передача земель для сільськогосподарських робіт, видобуток корисних копалин, побудову інфраструктури, природні явища. В Україні є поняття «самосійних лісів» – ділянок (місця колишніх полів та пасовищ) поряд з лісом, що не мають власника, та з часом заростають повноцінними молодими лісами (самозаліснення). Юридично вони не вважаються лісами та при передачі таких земель у власність – вирубуються. Друга поширена форма знеліснення в Україні – знищення лісів внаслідок впровадження інфраструктурних проєктів.

Деградація лісів – спрощення/зниження їх якості, що прямо пропорційно пов’язане з деградацією біорізноманіття. Як приклад: вирубка лісів та висадка на них монокультури (висадка одного виду дерев часто відмінної від раніше вирубаної) призводить до зникнення видів флори та фауни. Наслідки: втрата місць існування живих організмів, фрагментація (розділення території, наприклад, через побудову дороги або провадження с/г діяльності), інвазійні види (заселення території іншими видами), забруднення навколишнього середовища, зміна клімату (збільшення парникових газів, частіші пожежі, засухи), деградація ґрунтів, зниження екологічного страхування та збіднення екологічних послуг, що надає ліс людству. На деградацію лісів також впливає вивезення мертвої деревини (повалені дерева, дерева, що засохли), що є невід’ємною частиною екосистеми лісу. Її користь – їжа для мікроорганізмів (наприклад, для жука-оленя), поживні речовини для ґрунту та молодих дерев (колообіг), забезпечення мікроклімату лісу (утримання води та поступове її вивільнення).

В Україні головні органи, що регулюють ведення лісового господарства – Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державне лісове агентство та Державна екологічна інспекція. Основними цілями лісового господарства, згідно Лісового кодексу України, є задоволення потреб людства шляхом дотримання сталості (отримання наступним поколінням не менше тих послуг, що людство отримує зараз). Сталість ведення лісового господарства визначена критеріями та індикаторами, затвердженими на 7-й Міністерській конвенції 2015 року у Мадриді, розробленою ЄС. Офіційно документи не застосовується в Україні. Для проведення рубок необхідно проходити процедуру оцінки впливу на довкілля (І категорія, пп. 21 п. 2 ст. 3 – «усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 га; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об’єктах ПЗФ»; ІІ категорія, пп. 2 та 12, п. 3 ст. 3) згідно Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Станом на 05.02.2021 до системи електронного обліку деревини було підключено 553 постійних лісокористувачів, з яких 352 ‒ державних підприємств організацій та установ, 150 ‒ комунальних підприємств і установ. Усього перелік лісокористувачів охоплює 805 суб’єктів різних форм власності: 86% – державні, 13% – комунальні, 1% – приватної власності. Наразі також працює пілотний проєкт електронного реєстру лісорубних квитків на заготівлю деревини, що містить онлайн-карту рубок.

Фінансування. Згідно звіту Держлісагентства за 2020 рік фінансування лісової галузі відсутнє, що сприяє поширенню незаконних рубок (суцільних, вибіркових, поступових), ускладнює дотримання сталого лісового господарства, забруднення територій та ускладнює процес лісової сертифікації. Також законодавча база потребує удосконалення та доповнення відповідно до міжнародних угод та договорів.