Вітролектростанція (ВЕС), вітрогенератори та вітряки
Про альтернативні джерела енергії йде мова вже достатньо тривалий час. Найбільшими забруднювачами атмосфери в сфері енергетики є теплові та атомні електростанції. Тому, світові природоохоронні організації, науковці з усього світу наполягають на скороченні експлуатації подібних об’єктів. Натомість вони пропонують виробляти енергію з води, сонця та вітру, тобто використовувати відновлювальні (природні) джерела енергії.
Вітряна енергетика займає одне з провідних місць серед альтернативних джерел енергетики, оскільки має ряд переваг. До плюсів вітряних електростанцій можна віднести:
Але серед очевидних переваг вітряних електростанцій є й мінуси, а саме:
Вітрові електростанції (ВЕС), або як ще їх називають Wind Farm, – це комплекс вітряних електроустановок (ВЕУ) або вітрогенераторів, що складається з контролера заряду, ротора, інвертора напруги та акумуляторних батарей. Ротор складається з трьох лопастей, від довжини яких залежить вловлювання вітряного потоку. Ротор перетворює енергію набігаючого вітропотоку у механічну енергію обертання турбіни з подальшим її перетворенням в електричну. Лопасті вітрогенертора вкриті ізоляційним матеріалом для захисту від блискавок. «Вітряки» бувають двох видів: з горизонтальною та вертикальною віссю. На сьогоднішній день 95% вітряної енергії виробляють горизонтальні вітрогенератори, оскільки їхня продуктивність в три рази вище за вертикальні. Управління вітряними електроустановками здійснюється на відстані через диспетчерську: запуск/зупинка ВЕУ, аналіз роботи кожного вітрогенератора та всієї станції, контроль за метеорологічними показниками, формування звіту продуктивності ВЕУ.
Для визначення місця розташування вітряної електростанції важливо враховувати оптимальні метеорологічні умови (вітряний потенціал місцевості), сталість ґрунтів для встановлення вітрогенераторів та шляхи міграції птахів. ВЕС не є об’єктом підвищеної екологічної небезпеки відповідно до державного переліку екологічно небезпечних видів діяльності затвердженого Постановою КМУ №808 від 28 серпня 2013 року. Але під час роботи вітрових турбін спостерігається шумове та інфразвукове навантаження, що створює дискомфорт для населення. Тому для безпечної експлуатації ВЕС необхідно встановлювати санітарно-захисну зону (СЗЗ) згідно вимог ДСП 173-96 “Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів”. Поряд з цим, повітряні лінії електропередачі є джерелом електромагнітних випромінювань, рівні яких також обмежуються на межі житлової зони. Встановлення розміру СЗЗ для ВЕС залежить від типу вітрогенераторів, їхньої кількості та обраної земельної ділянки. Щоб більш детально оцінити вплив від функціонування вітряної електростанції необхідно провести оцінку впливу на довкілля ОВД (для планової ВЕС відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»). За умови кредитування або інвестування від міжнародних фінансових організацій, вимагається проведення оцінки впливу на соціальне та навколишнє природнє середовище (ESIA – Social and Environmental Impact Assessment) від експлуатації ВЕС.
Проведення ОВД для вітрової електростанції, а також розробку проекту встановлення санітарно-захисної зони, враховуючи необхідні обчислення та вимірювання, варто покласти на досвідчених фахівців в сфері охорони навколишнього середовища та дозвільної екологічної документації. Наші спеціалісти здатні на високому рівні надати комплекс послуг для роботи вітрових електростанцій в рамках природоохоронного законодавства. Окрім цього, в компетенції фахівців компанії MCL проведення оцінки впливу на соціальне та навколишнє середовище на міжнародному рівні. Обираючи компанію MCL, Ви отримаєте надійного бізнес партнера в сфері екології, менеджменту та права!