Важливість дотримання розмірів санітарно-захисної зони навколо кладовища
За останніми даними Мінрегіону, в Україні існує щонайменше 33 тисячі місць поховань, з яких тільки 26 тисяч відповідають правилам благоустрою. Але цих місць сьогодні недостатньо: за підрахунками Управління благоустрою територій та комунального обслуговування Мінрегіону, необхідно облаштувати ще принаймні 550 місць поховань. Найбільш гостро це питання стосується Харківської, Дніпропетровської, Закарпатської та Львівської областей. Через перевантаженість, місцеві цвинтарі розширюють, порушуючи розміри санітарно-захисних зон. Тому питання організації та облаштування додаткових місць поховань в деяких регіонах України є ледве не першочерговим.
Санітарно-захисна зона кладовища – це територія навколо об’єкту, що є джерелом виділення шкідливих речовин. Тому санітарно-захисна зона навколо кладовища встановлюється з метою її відокремлення від житлових забудов. Розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) для кладовища визначені ДСП №173 від 19.06.1996:
– 300 м від кладовищ традиційного поховання та крематорію до громадських та житлових будинків, колективних садів, городів і зон відпочинку;
– 100 м від кладовищ для поховання урн до громадських та житлових будинків, а також будівель прирівняних до них;
– 500 м від кладовищ, розташованих вище населеного пункту відносно грунтових вод, які наповнюють місцеві колодязі та інші джерела децентралізованого господарсько-питного водопостачання та, в разі гідрологічного зв’язку водоносного горизонту з поверхнею кладовища.
Санітарно-захисна зона захищає від шкідливого впливу хімічних сполук (сірководень, аміак, меркаптани). Якщо порушуються санітарно-гігієнічні вимоги або у випадку настання повеней чи значних опадах, існує загроза забруднення грунтових та поверхневих вод, та повітря трупними газами.
Небезпека такого сусідства полягає в тому, що органічні рештки померлих можуть бути збудниками смертельних хвороб. Вони можуть становити загрозу зараження, оскільки гинуть не одразу, їх можуть розносити гризуни й мухи.
Вкрай важливо дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог при плануванні територій населених пунктів, особливо сіл та селищ, та розширенні меж кладовищ. Чому це особливо важливо для селищ та сіл? В цих населених пунктах відсутня система централізованого водопостачання, через що існує загроза забруднення грунтових вод, так як наслідок, води в колодязях мешканців сіл. Зараження води призначеної для господарсько-питних та технологічних потреб спричинить не просто екологічну катастрофу, а загрозу життю та здоров’ю людей.
Розміри санітарно-захисної зони кладовища можуть скорочуватися за умови забезпечення будинків в населених пунктах централізованим водопостачанням. Про наявність централізованого водопостачання в українських селищах сказати важко. Найчастіше воду беруть з колодязів та власних свердловин. Через це мають бути дотримані розміри санітарно-захисних зон цвинтарів в селищах та селах.